порушувати

-ую, -уєш і діал. поруша́ти, -а́ю, -а́єш, недок., пору́шити, -у́шу, -у́шиш, док., перех.

1) Робити що-небудь усупереч наказові, закону і т. ін. || Діяти, чинити не так, як належить за традицією, звичаєм, загальноприйнятими правилами і т. ін.; відступати від чогось установленого, узвичаєного. || у сполуч. зі сл. правда, істина і т. ін. Неправильно переказувати що-небудь, викривляти, перекручувати.

••

Пору́шувати кордо́н — нелегально переходити через кордон на територію іншої держави.

2) Припиняти, переривати який-небудь стан, процес або вияв почуття і т. ін. Порушити мовчанку. Порушити рівновагу.

3) Пошкоджувати, псувати, руйнувати що-небудь. || Викликати, спричинювати відхилення в перебігу якого-небудь процесу, здійсненні якогось руху тощо. || у сполуч. зі сл. зв'язок, єдність і т. ін. Поривати зв'язки, призводити до втрати єдності, спільності з ким-небудь. Порушувати плани.

4) перев. у сполуч. зі сл. розмова, справа, процес і т. ін. Розпочинати. Порушувати питання.

••

Пору́шувати клопота́ння — звернутися з проханням до якої-небудь офіційної особи або установи; почати клопотатися за кого-, що-небудь, домагатися чогось.

5) перен. Викликати, пробуджувати (почуття, думки і т. ін.). || Викликати хвилювання в кого-небудь, збуджувати, хвилювати когось. || Зворушувати, розчулювати кого-небудь.

6) розм. Надавати руху чому-небудь, зрушувати з місця щось. || чим. Рухати, ворушити. || перен., рідко. Спонукати кого-небудь до дії, боротьби і т. ін.

7) діал. Торкати, брати без дозволу що-небудь.